ІНСТРУКЦІЯ
для
медичного застосування препарату
АМЛОДИН 5, АМЛОДИН 10
(AMLODINE 5, AMLODINE 10)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна
назви: amlodipine, 3-етил-5-метил(4RS)-2-[(2-аміноетокси)метил]-4-(2-хлорфеніл)-6-метил-1,4-дигідропіридин-3,5-дикарбоксилату
бензенсульфонат;
основні фізико-хімічні
властивості:
круглі, двоопуклі таблетки темно-жовтого (5 мг) або білого або майже білого (10
мг) кольору, вкриті оболонкою, з рискою на одному боці;
склад: одна таблетка
містить амлодипіну бесилату еквівалентно амлодипіну 5 мг або 10 мг;
допоміжні речовини: лактоза,
крохмаль, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, тальк.
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Селективні антагоністи кальцію з переважним впливом на судини.
Похідні дигідропіридину. Код АТС С08С А01.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Антагоніст
іонів кальцію групи дигідропіридину; блокує надходження іонів кальцію через "повільні”
кальцієві канали мембрани у гладком’язові клітини судин і кардіоміоцити.
Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений прямим розслаблюючим впливом
на гладкі м’язи
судин. При стенокардії амлодипін зменшує ішемію, ймовірно, як за
рахунок розширення периферичних артеріол і зменшення постнавантаження на серце
без зміни частоти серцевих скорочень, що призводить до зниження споживання
енергії і потреби міокарда в кисні, так і шляхом розширення головних коронарних
артеріол в інтактних та ішемізованих зонах міокарда. Ця дилатація
збільшує надходження кисню в міокард у хворих з вазоспастичною
стенокардією (стенокардія Принцметала) і попереджає розвиток коронароспазму,
спричиненого палінням.
Амлодипін не чинить жодного негативного впливу на
метаболізм, у тому числі на ліпідний спектр плазми крові.
Фармакокінетика. Всмоктування: після
приймання внутрішньо в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується. Максимальна концентрація в
плазмі крові спостерігається через 6 – 12 год. після прийому. Період
напіввиведення становить приблизно35-50 год., що дає можливість призначати
амлодипін 1 раз на добу. Рівноважна концентрація в плазмі крові досягається
через 7 – 8 днів постійного приймання амлодипіну.
Розподіл: майже 97,5 % циркулюючого
амлодипіну зв’язано з білками плазми крові. Об’єм розподілу – приблизно 21
л/кг. Одночасний прийом їжі не впливає на адсорбцію амлодипіну.
Метаболізм: біотрансформується в печінці з
утворенням неактивних метаболітів.
Виведення: 10 % незміненого амлодипіну і 60 %
метаболітів виводяться з сечею.
Фармакокінетика в особливих
клінічних випадках:
період напіввиведення у хворих з порушеною функцією печінки зростає. У хворих з
порушеною функцією нирок і застійною серцевою недостатністю корекція дози
амлодипіну не потрібна. В осіб похилого віку відмічена тенденція до зниження
кліренсу амлодипіну, що призводить до зростання періоду напіввиведення.
Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія,
ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія і варіантна стенокардія.
Спосіб застосування та дози. Таблетки приймають внутрішньо,
незалежно від їжі. Режим дозування – 1 раз на добу. При артеріальній гіпертензії
і стенокардії зазвичай призначають в початковій дозі 5 мг; при
необхідності дозу збільшують до максимальної - 10 мг 1 раз на добу.
Досвід застосування амлодипіну у
дітей відсутній.
Побічна дія. Головний біль, набряки
нижніх кінцівок, підвищена втомлюваність, сонливість, нудота, біль у животі,
відчуття припливів крові, серцебиття та запаморочення, рідше – шкірний свербіж,
висипання, задишка, астенія, судоми, диспепсія, гіперплазія ясен, поліморфна
еритема.
Протипоказання. Підвищена чутливість до дигідропіридинів,
періоди вагітності та лактації, дитячий вік до 15 років.
Передозування. Симптоми: периферична
вазодилатація та наступне помітне і, можливо, тривале зниження
артеріального тиску.
Лікування: при клінічно значущій артеріальній
гіпотензії необхідно проводити активні дії, спрямовані на підтримку функції
серцево-судинної системи, включаючи моніторинг показників роботи серця і
легенів, положення хворого лежачи з припіднятими нижніми кінцівками і контроль
об’єму циркулюючої крові та діурезу. Для відновлення тонусу судин і нормального
рівня артеріального тиску показано призначення вазопресорних засобів. Для
усунення наслідків блокади кальцієвих каналів вводять внутрішньовенно кальцію глюконат.
Оскільки амлодипін значно мірою зв’язується з білками плазми крові,
діаліз малоефективний.
Особливості застосування. З обережністю слід призначати
пацієнтам з порушеною функцією печінки. Наявність ниркової недостатності не
потребує корекції дози.
Взаємодія з іншими лікарськими
засобами.
Амлодин можна застосовувати одночасно з тіазидними діуретиками, блокаторами a- та b-адренорецепторів,
інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, нітратами пролонгованої дії,
нітрогліцерином для сублінгвального прийому, нестероїдними протизапальними
препаратами, антибіотиками і пероральними гипоглікемізуючими препаратами. Одночасне
застосування Амлодину і дигоксину не змінює рівень останнього в сироватці крові
та нирковий кліренс; одночасне застосування циметидину не змінює
фармакокінетику амлодипіну. Одночасне застосування Амлодину і варфарину суттєво
не змінює вплив останнього на протромбіновий час.
Умови та термін
зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла
місці, при температурі від 8 °С до 25 °С.
Термін придатності – 2 роки.
ІНСТРУКЦІЯ
для
медичного застосування препарату
АМЛОДИН 5, АМЛОДИН 10
(AMLODINE 5, AMLODINE 10)