ІНСТРУКЦІЯ
для
медичного застосування препарату
ВІРОЛІС-30
(VIROLIS-30)
Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні
властивості: рожевого кольору, крапчасті, двоопуклі таблетки, не вкриті
оболонкою у формі капсули з маркуванням «RX 924» на одному боці і гладкі з
іншого боку;
склад: 1 таблетка
містить ламівудину 150 мг і ставудину 30 мг;
допоміжні речовини: натрію
крохмальгліколят, целюлоза мікрокристалічна, силікагель колоїдний безводний,
заліза оксид червоний, магнію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична
група. Противірусні
засоби для системного застосування.
Код АТС J05A F05.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Віроліс-30 - це комбінований препарат, який містить
ламівудин і ставудин. Ламівудин фосфорилюється внутриклітинно з утворенням
активного 5'-трифосфатного метаболіту - ламівудину трифосфату. Ламівудину
трифосфат пригнічує зворотну транскриптазу вірусу імунодефіциту людини шляхом
обриву ланцюга ДНК вірусу. Ставудин пригнічує реплікацію ВІЛ у клітинах людини
in vitro. Ставудин фосфорилюється клітинними кіназами до ставудину трифосфату,
який має антивірусну активність. Ставудину трифосфат пригнічує реплікацію ВІЛ
двома відомими механізмами: (1) - пригнічує зворотну транскриптазу ВІЛ,
конкуруючи з природним субстратом деокситимідином трифосфатом; і (2) -
пригнічує синтез вірусної ДНК, викликаючи обрив ланцюга ДНК вірусу. Доведена
синергічна активність ламівудину і ставудину.
Фармакокінетика. Ламівудин добре всмоктується з
шлунково-кишкового тракту, його біодоступність у дорослих становить майже 86%.
Після прийому середній час досягнення максимальної концентрації в сироватці
крові становить 1 год. Одночасний прийом ламівудину з їжею призводить до
уповільнення його всмоктування, проте ступінь всмоктування не змінюється.
Середній обсяг розподілу ламівудину становить 1,3 ± 0,4 л/кг, період
напіввиведення - 5 - 7 год. Ламівудин має лінійну фармакокінетику у всьому
діапазоні терапевтичних доз і характеризується обмеженим зв'язуванням з
альбуміном. Ламівудин перетинає гематоенцефалічний бар’єр. Співвідношення
концентрації ламівудину в спинномозковій рідини і сироватці крові через 2 - 4
год після перорального прийому становить 0,12. Ламівудин виводиться з організму
у незміненому вигляді шляхом ниркової екскреції. Ймовірність метаболічних
взаємодій ламівудину з іншими лікарськими засобами низька внаслідок низького
ступеня печінкового метаболізму і низького зв'язування з білками плазми крові.
Фармакокінетичні показники ламівудину не змінюються при печінковій
недостатності. При нирковій недостатності елімінація ламівудину порушується.
Ставудин швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Пікові концентрації ставудину
в плазмі крові досягаються через 1 год після прийому. Абсолютна біодоступність
ставудину становить 86,4 ± 18,2%. Кумуляція ставудину не встановлена. Період
напіввиведення ставудину становить 1,3 ± 0,2 год. Майже 40% прийнятої дози
ставудину екскретуються у незміненому вигляді із сечею, решта елімінується у
вигляді метаболітів. Фармакокінетика ставудину у пацієнтів з порушеною функцією
печінки істотно не відрізняється від такої у пацієнтів з нормальною функцією
печінки. Кліренс ставудину знижується при зниженні кліренсу креатиніну у
пацієнтів з нирковою недостатністю.
Показання для
застосування. Віроліс-30 показаний для лікування ВІЛ-інфекції.
Спосіб застосування та
дози. Віроліс-30 приймається незалежно від вживання їжі. Інтервал між
прийомами препарату має становити 12 год. Рекомендована доза препарату для
дорослих з масою тіла менше 60 кг становить 1 таблетку Віролісу-30, 2 рази на
день. Рекомендована доза препарату для дітей з масою тіла 37 кг і більше
становить 1 таблетку Віролісу-30, 2 рази на день.
Побічна дія.
Зміни лабораторних показників. Підвищення рівня
аспарагінтрансферази та аланінтрансферази (у 5 разів перевищують верхню межу
норми), підвищення рівня білірубіну в сироватці крові (у 5 разів перевищує
верхню межу норми), анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищення рівня
амілази в сироватці крові, лактатацидоз.
Дерматологічні реакції: макуло-папульозне
еритематозне висипання, свербіж. У більшості випадків висипання відмічалося протягом
перших 28 днів лікування препаратом.
Алергічні реакції: пропасниця, артралгія,
міалгія, лімфаденопатія, яка може супроводжуватись одним або декількома з таких
симптомів - гепатит, еозинофілія, гранулоцитопенія, порушення функції нирок, і
симптомів, які свідчать про ураження інших внутрішніх органів; анафілактичні
реакції, ангіоневротичний набряк, кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона,
токсичний епідермальний некроліз, який у поодиноких випадках призводив до
летальних наслідків.
Шлунково-кишковий тракт: підвищення активності
ГГT, АЛТ, АСТ, ЛФ і рівня загального білірубіну, нудота, блювання, діарея, біль
у животі, в поодиноких випадках - жовтяниця, тяжкі гепатотоксичні реакції,
ураження слизової оболонки ротової порожнини, панкреатит, гепатит.
Система кровотворення: гранулоцитопенія
відмічалася частіше у дітей.
Центральна нервова система: підвищена втомлюваність,
головний біль, сонливість, безсоння, депресія.
Інші: пропсаниця, міалгія, біль у
суглобах, порушення функції нирок, порушення функції печінки, м'язові розлади,
включаючи (рідко) рабдоміоліз, пневмонія, кашель, назальні симптоми,
периферична нейропатія.
Протипоказання. Віроліс-30 протипоказаний пацієнтам
з гіперчутливістю до будь-якого інгредієнта препарату, пацієнтам з кліренсом
креатиніну < 50 мл/хв, дітям з масою тіла менше 37 кг. Препарат також
протипоказаний в період годування груддю.
Передозування. Посилення
побічної дії. Специфічного
антидоту немає. При передозуванні рекомендується проводити симптоматичну та
підтримуючу терапію, слід провести гемодіаліз.
Особливості застосування. Через форму випуску
Віроліс-30 не показаний дорослим з масою тіла 60 кг і більше, таким пацієнтам
слід призначати Віроліс-40. Пацієнтам похилого віку корекція дози препарату не
потрібна. Пацієнтам з порушеною функцією печінки корекція дози препарату не
потрібна, але лікування таких пацієнтів слід проводити під постійним наглядом.
Адекватні і добре контрольовані дослідження з використання препарату для
лікування вагітних не проводилися, тому під час вагітності Віроліс-30 слід
використовувати лише тоді, коли очікувана користь терапії перевищує потенційний
ризик для плода.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Зидовудин конкурентно
зменшує внутрішньоклітинне фосфорилювання ставудину, тому одночасне застосування
Віролісу-30 із зидовудином не рекомендовано. Фармакологічна активність
ставудину пригнічується при одночасному застосуванні з доксорубіцином.
Умови та термін зберігання. Зберігати в
сухому, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 250С.
Термін придатності – 2 роки.
