ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВІРОЛІС-40

(VIROLIS-40)

 

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: жовтого кольору, двоопуклі таблетки, не вкриті оболонкою, у формі капсули з маркуванням «RX 925» на одному боці і гладкі з іншого боку;

склад: 1 таблетка містить ламівудину 150 мг і ставудину 40 мг;

допоміжні речовини: натрію крохмальгліколят, целюлоза мікрокристалічна, силікагель колоїдний безводний, заліза оксид жовтий, магнію стеарат.

 

Форма випуску. Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування.

Код АТС J05A F05.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Віроліс-40 - це комбінований препарат, який містить ламівудин і ставудин. Ламівудин фосфорилюєтьсяся внутриклітинно з утворенням активного 5'-трифосфатного метаболіту - ламівудину трифосфату. Ламівудину трифосфат пригнічує зворотну транскриптазу вірусу імунодефіциту людини шляхом обриву ланцюга ДНК вірусу. Ставудин пригнічує реплікацію ВІЛ у клітинах людини in vitro. Ставудин фосфорилюється клітинними кіназами до ставудину трифосфату, який має антивірусну активність. Ставудину трифосфат пригнічує реплікацію ВІЛ двома відомими механізмами: (1) - пригнічує зворотну транскриптазу ВІЛ, конкуруючи з природним субстратом деокситимідином трифосфатом; і (2) - пригнічує синтез вірусної ДНК, викликаючи обрив ланцюга ДНК вірусу. Доведена синергічна активність ламівудину і ставудину.

Фармакокінетика. Ламівудин добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту, його біодоступність у дорослих становить майже 86%. Після прийому середній час досягнення максимальної концентрації в сироватці крові становить 1 год. Одночасний прийом ламівудину з їжею призводить до уповільнення його всмоктування, проте ступінь всмоктування не змінюється. Середній обсяг розподілу ламівудину становить 1,3 ± 0,4 л/кг, період напіввиведення - 5 - 7 год. Ламівудин має лінійну фармакокінетику у всьому діапазоні терапевтичних доз і характеризується обмеженим зв'язуванням з альбуміном. Ламівудин перетинає гематоенцефалічний бар’єр. Співвідношення концентрації ламівудину в спинномозковій рідини і сироватці крові через 2 - 4 год після перорального прийому становить 0,12. Ламівудин виводиться з організму у незміненому вигляді шляхом ниркової екскреції. Ймовірність метаболічних взаємодій ламівудину з іншими лікарськими засобами низька внаслідок низького ступеня печінкового метаболізму і низького зв'язування з білками плазми крові. Фармакокінетичні показники ламівудину не змінюються при печінковій недостатності. При нирковій недостатності елімінація ламівудину порушується. Ставудин швидко всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Пікові концентрації ставудину в плазмі крові досягаються через 1 год після прийому. Абсолютна біодоступність ставудину становить 86,4 ± 18,2%. Кумуляція ставудину не встановлена. Період напіввиведення ставудину становить 1,3 ± 0,2 год. Майже 40% прийнятої дози ставудину екскретуються у незміненому вигляді із сечею, решта елімінується у вигляді метаболітів. Фармакокінетика ставудину у пацієнтів з порушеною функцією печінки істотно не відрізняється від такої у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Кліренс ставудину знижується при зниженні кліренсу креатиніну у пацієнтів з нирковою недостатністю.

 

Показання для застосування. Віроліс-40 показаний для лікування ВІЛ-інфекції.

 

Спосіб застосування та дози. Віроліс-40 приймається незалежно від вживання їжі. Інтервал між прийомами препарату має становити 12 год. Рекомендована доза препарату для дорослих з масою тіла 60 кг і більше становить 1 таблетку Віролісу-40 двічі на день.

 

Побічна дія.

Зміни лабораторних показників. Підвищення рівня аспарагінтрансферази та аланінтрансферази (у 5 разів перевищують верхню межу норми), підвищення рівня білірубіну в сироватці крові (у 5 разів перевищує верхню межу норми), анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищення рівня амілази в сироватці крові, лактатацидоз.

Дерматологічні реакції: макуло-папульозне еритематозне висипання, свербіж. У більшості випадків висипання відмічалося протягом перших 28 днів лікування препаратом.

Алергічні реакції: пропасниця, артралгія, міалгія, лімфаденопатія, яка може супроводжуватись одним або декількома з таких симптомів - гепатит, еозинофілія, гранулоцитопенія, порушення функції нирок, і симптоми, які свідчать про ураження інших внутрішніх органів; анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, який у поодиноких випадках призводив до летальних наслідків.

Шлунково-кишковий тракт: підвищення активності ГГT, АЛТ, АСТ, ЛФ і рівня загального білірубіну, нудота, блювання, діарея, біль у животі, в поодиноких випадках - жовтяниця, тяжкі гепатотоксичні реакції, ураження слизової оболонки ротової порожнини, панкреатит, гепатит.

Система кровотворення: гранулоцитопенія відмічалася частіше у дітей.

Центральна нервова система: підвищена втомлюваність, головний біль, сонливість, безсоння, депресія.

Інші: пропасниця, міалгія, біль у суглобах, порушення функції нирок, порушення функції печінки, м'язові розлади, включаючи (рідко) рабдоміоліз, пневмонія, кашель, назальні симптоми, периферична нейропатія.

 

Протипоказання. Віроліс-40 протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до будь-якого інгредієнта препарату, пацієнтам з кліренсом креатиніну < 50 мл/хв. Препарат також протипоказаний у період годування груддю.

 

Передозування. Посилення побічної дії. Специфічного антидоту немає. При передозуванні рекомендується проводити симптоматичну та підтримуючу терапію, слід провести гемодіаліз.

 

Особливості застосування. Пацієнтам з масою тіла менше 60 кг слід призначати Віроліс-30. Пацієнтам похилого віку корекція дози препарату не потрібна. Пацієнтам з порушеною функцією печінки корекція дози препарату не потрібна, але терапію таких пацієнтів слід проводити під постійним наглядом. Адекватні і добре контрольовані дослідження з використання препарату для лікування вагітних не проводилися, тому під час вагітності Віроліс-40 слід використовувати лише тоді, коли очікувана користь терапії перевищує потенційний ризик для плода.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Зидовудин конкурентно зменшує внутрішньоклітинне фосфорилювання ставудину, тому одночасне застосування Віролісу-40 із зидовудином не рекомендовано. Фармакологічна активність ставудину пригнічується при одночасному застосуванні з доксорубіцином.

 

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей, сухому місці, при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.