ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ВОЛЬТАРЕН®
(VOLTAREN®)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: diclofenac;
[о-[(2,6-дихлорофеніл)-аміно]-феніл] - ацетатнатрій;
основні фізико-хімічні властивості:
25 мг
жовті, круглі, двоопуклі таблетки, зі скошеними краями, з одного боку напис
"CG” з іншого – "BZ”;
50 мг: світло-коричневі, круглі, двоопуклі таблетки,
зі скошеними краями, з одного боку напис "CG” з іншого – "GT”;
склад: 1 таблетка містить диклофенаку
натрію 25 мг, 50 мг;
допоміжні речовини: аеросил 200 (кремнію
аерогель), авіцел РН 102 (целюлоза), лактоза, магнію
стеарат, крохмаль кукурудзяний, полівінілпіролідон К30, натрію
карбоксиметилкрохмаль (ядро); гідроксипропілметилцеллюлоза, кремофор
РН40 (гліцерилполіетиленглікольоксистеарат), заліза оксид жовтий
(Е 172), тальк, титану діоксид, сополімер, оснований на
поліакрилових/метакриловых кислотах та ефірах (Eudragit Ln 30 D, твердий), поліетиленгліколь
8000, емульсія силіконова, заліза оксид червоний (у
таблетках по 50 мг – підоболонка).
Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні
та протиревматичні засоби.
Код
АТС М01А В05.
Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Вольтарен®
містить диклофенак натрію, речовину нестероїдної структури, що має виражену
протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію. Основним механізмом дії
диклофенаку вважається гальмування біосинтезу простагландинів. Простагландини
відіграють важливу роль у генезі запалення, болю і пропасниці.
При ревматичних захворюваннях протизапальні і
аналгетичні властивості Вольтарену® забезпечують клінічний ефект, що
характеризується значним зменшенням вираженості таких симптомів і скарг, як
біль у спокої і при русі, ранкова скутість, припухлість суглобів, а також
поліпшенням функції суглобів.
In vitro диклофенак натрію у концентраціях,
еквівалентних тим, що досягаються при лікуванні пацієнтів, не пригнічує
біосинтез протеогліканів хрящової тканини.
При посттравматичних і післяопераційних запальних
явищах Вольтарен® швидко купірує біль (як спонтанний, так і той, що
виникає при русі), зменшує запальний набряк і набряк післяопераційної рани.
Проведені клінічні дослідження дали змогу виявити
значний аналгетичний ефект препарату при помірному і сильно вираженому
больовому синдромі неревматичного генезу. Клінічні дослідження також дали змогу
встановити, що Вольтарен® здатний усувати больові відчуття і
знижувати вираженість крововтрат при первинній дисменореї.
Вольтарен®,
крім того, виявляє лікувальний ефект при нападах мігрені.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Після внутрішнього вживання
таблеток, вкритих кишковорозчинною оболонкою, діюча речовина Вольтарену®
– диклофенак - швидко та повністю абсорбується. Їжа скорочує швидкість
абсорбції, але кількість діючої речовини, що абсорбується, не змінюється.
Після одноразового внутрішнього вживання Вольтарену®
у дозі 50 мг максимальна концентрація досягається приблизно через 2 години та
становить 1,5 мкг/мл (5 мкмоль/л). У дітей концентрація диклофенаку у плазмі
при застосуванні еквівалентних доз Вольтарену® (в мг/кг) схожа з
аналогічними показниками у дорослих. Концентрація препарату у плазмі
знаходиться у лінійній залежності від величини дози.
Після повторного застосування препарату
фармакокінетичні показники не змінюються. За умови дотримання рекомендованих інтервалів
між введеннями препарату кумуляції не відмічається.
Розподіл. Зв’язування з білками сироватки
крові становить 99,7%, воно відбувається переважно з альбуміном (99,4%). Уявний
об’єм розподілу становить 0,12 – 0,17 л/кг.
Диклофенак
проникає в синовіальну рідину, де його максимальна концентрація досягається на
2 - 4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Період напіввиведення з синовіальної
рідини становить 3 - 6 годин. Через 2 години після досягнення максимальної
концентрації у плазмі концентрація диклофенаку в синовіальній рідині вища, ніж
у плазмі, і її значення залишаються вищими протягом 12 годин.
Метаболізм. Метаболізм диклофенаку
здійснюється частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але, головним
чином, за допомогою одноразового і багаторазового метоксилювання, що приводить
до утворення декількох фенольних метаболітів (3’-гідрокси-, 4’-гідрокси-,
5’-гідрокси-, 4’,5-дигідрокси- та 3’-гідрокси-4’-метоксидиклофенаку), більшість
з яких перетворюється в глюкуронідні кон’югати. Два з цих фенольних метаболітів
біологічно активні, але значно меншою мірою, ніж диклофенак.
Виведення. Загальний системний плазмовий
кліренс диклофенаку становить 263±56 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення
становить 1 - 2 години. Період напіввиведення 4 метаболітів, включаючи два
фармакологічно активних, також нетривалий і становить 1 - 3 години. Один із
метаболітів, 3’-гідрокси-4’-метоксидиклофенак, має довший період
напіввиведення, проте цей метаболіт повністю неактивний.
Близько 60% застосованої дози препарату виводиться з
сечею у вигляді глюкуронових кон’югатів незміненої активної речовини, а також у
вигляді метаболітів, більшість з яких являють собою глюкуронові кон’югати. У
незміненому вигляді виводиться менше 1% диклофенаку. Решта застосованої дози
препарату виводиться у вигляді метаболітів через жовч, з калом.
Фармакокінетика в окремих групах хворих. У
пацієнтів з порушенням функції нирок при застосуванні Вольтарену® у
звичайних разових дозах накопичення диклофенаку не відмічалося. У тому випадку,
коли кліренс креатиніну становить менше 10 мл/хв, розрахункові рівноважні
концентрації гідроксиметаболітів диклофенаку приблизно в 4 рази вищі, ніж у
здорових пацієнтів. Проте в кінцевому результаті метаболіти виводяться з жовчю.
У хворих на хронічний гепатит або компенсований
цироз печінки показники фармакокінетики диклофенаку аналогічні таким у
пацієнтів без захворювань печінки.
Показання для застосування.
Запальні і дегенеративні форми ревматичних
захворювань (ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз,
спондилоартрити);
больові синдроми з боку хребта;
ревматичні захворювання позасуглобових м’яких
тканин;
гострий напад подагри;
посттравматичні і післяопераційні больові синдроми,
що супроводжуються запаленням і набряком;
напади мігрені тяжкого перебігу;
ниркова і жовчна коліка;
гінекологічні захворювання, які супроводжуються
больовим синдромом і запаленням, наприклад первинна альгодисменорея та
аднексит;
як доповнюючий засіб при тяжких запальних
захворюваннях вуха, горла та носа, які супроводжуються больовим відчуттям,
наприклад при фарингіті, тонзиліті, отиті. Пропасниця сама по собі не є
показанням для застосування препарату.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовують для лікування дорослих
пацієнтів починаючи з добової дози 100-150 мг. При нерізко виражених симптомах,
а також при тривалій терапії достатньо дози 75-100 мг/добу. Добову дозу частіше
розподіляють на 2-3 рази. За необхідності впливати на нічний біль або на
ранкову скутість на доповнення до вживання препарату вдень призначають
Вольтарен® у вигляді супозиторіїв перед сном. Добова доза препарату
повинна бути не більше 150 мг.
При первинній альгодисменореї добову дозу підбирають
індивідуально, вона становить 50-150 мг. Початкова доза може бути 50-100 мг,
але за необхідності її можна ненадовго збільшити (до 200 мг). Вживання
препарату слід починати якомога раніше після прояву перших больових симптомів.
Термін застосування препарату становить декілька днів і залежить від динаміки
регрессії симптомів.
Таблетки слід вживати цілими, не разжовувати та
запивати рідиною.
Дітям старше 3 років препарат призначають у
добовій дозі 0,5-2 мг/кг маси тіла; цю дозу розподіляють на 2-3 рази, залежно
від вираженості симптомів. При лікуванні ювенільного ревматоїдного артриту
добова доза може бути збільшена до 3 мг/кг, що є максимальною добовою дозою.
Побічна дія.
При оцінці частоти виникнення різних побічних
реакцій використані такі градації: "часто” - >10%, "іноді” - > 1-10%,
"рідко” - >0,001-1%, "в окремих випадках” -< 0,001 %.
З боку шлунково-кишкового тракту: іноді - біль в
епігастральній ділянці, нудота, блювання, діарея, спазми в животі, диспепсія,
здуття живота, анорексія; рідко - шлунково-кишкова кровотеча (кривава блювота,
мелена, діарея з домішкою крові), виразки шлунка і кишечнику, що
супроводжуються або не супроводжуються кровотечею чи перфорацією; в окремих
випадках - афтозний стоматит, глосит, зміни з боку стравоходу, виникнення
діафрагмоподібних стриктур в кишечнику, порушення з боку нижніх відділів кишечнику,
такі як неспецифічний геморагічний коліт, загострення неспецифічного
виразкового коліту або хвороби Крона, запори, панкреатит.
З боку центральної нервової системи: іноді -
головний біль, запаморочення, виражене запаморочення; рідко - сонливість; в
окремих випадках - порушення чутливості, включаючи парестезії, розлади пам’яті,
дезорієнтація, безсоння, дратівливість, судоми, депресія, відчуття тривоги,
нічні кошмари, тремор, психотичні реакції, асептичний менінгіт.
З боку органів чуття: в окремих випадках -
порушення зору (помутніння зору, диплопія), порушення слуху, шум у вухах,
порушення смакових відчуттів. Дерматологічні реакції: іноді - шкірні
висипання; рідко - кропив’янка; в окремих випадках - висипи у вигляді пухирів,
екзема, мультиформна еритема, синдром Стівенса - Джонсона, синдром Лайєла
(гострий токсичний епідермоліз), еритродермія (ексфоліативний дерматит),
випадання волосся, фоточутливі реакції; пурпура, у т. ч. алергічна.
З боку нирок: рідко - набряки; в окремих випадках
- гостра ниркова недостатність, гематурія і протеїнурія, інтерстиціальний
нефрит; нефротичний синдром; папілярний некроз.
З боку печінки: іноді - підвищення рівня
амінотрансфераз у сироватці крові; рідко - гепатит, що супроводжується або не
супроводжується жовтухою; в окремих випадках - блискавичний гепатит.
З боку системи кровотворення: в окремих
випадках - тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія,
агранулоцитоз.
Реакції гіперчутливості: рідко - реакції
гіперчутливості, такі як бронхіальна астма, системні
анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи гіпотензію; в окремих випадках
- васкуліт, пневмоніт.
З боку серцево-судинної системи: в окремих
випадках – прискорене серцебиття, біль у грудях, гіпертензія, застійна серцева
недостатність.
Протипоказання.
Виразка шлунка або кишечнику;
підвищена чутливість до диклофенаку або інших
інгредієнтів препарату;
Вольтарен®, як і інші нестероїдні
протизапальні препарати (НПЗП), протипоказаний тим пацієнтам, в яких у
відповідь на прийом ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП виникають напади
бронхіальної астми, кропив’янка або гострий риніт.
Передозування.
Типової клінічної картини, характерної для
передозування Вольтарену®, не існує.
Лікування. Лікування гострого отруєння
НПЗП полягає у застосуванні підтримуючої і симптоматичної терапії.
Підтримуюче і симптоматичне лікування показано при
таких ускладненнях, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми,
порушення з боку шлунково-кишкового тракту і пригнічення дихання. Малоймовірно,
що форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія виявляться корисними для
виведення НПЗП, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою
зв’язуються з білками плазми і піддаються інтенсивному метаболізму.
Особливості застосування.
У період лікування Вольтареном® у
будь-який час може виникнути шлунково-кишкова кровотеча або розвинутися виразка
шлунка або кишкового тракту, яка іноді ускладнюється перфорацією; причому
далеко не завжди мають місце симптоми-провісники цих ускладнень або наявність
анамнестичних відомостей щодо виразкового ураження. Серйозніші наслідки цих
ускладнень можуть відмічатись у пацієнтів похилого віку. В окремих випадках,
коли у пацієнтів, що отримують Вольтарен®, розвиваються ці
ускладнення, препарат потрібно відмінити.
У пацієнтів, які раніше не отримували Вольтарен®,
у період лікування препаратом, як і під час терапії іншими НПЗП, у поодиноких
випадках можуть розвинутись алергічні реакції, включаючи анафілактичні і
анафілактоїдні реакції.
Вольтарен® завдяки своїм
фармакодинамічним властивостям може маскувати скарги і симптоми, характерні для
інфекційно-запальних захворювань.
Під час застосування Вольтарену®
необхідний пильний медичний нагляд за хворими, які скаржаться на захворювання шлунково-кишкового
тракту або мають анамнестичні відомості про виразкове ураження шлунка або
кишечнику; за хворими, які мають виразковий коліт або хворобу Крона, а також за
хворими з порушеннями функції печінки.
Під час застосування Вольтарену®, як і
інших НПЗП, може підвищуватися рівень одного або декількох печінкових
ферментів. Тому при тривалій терапії Вольтареном® як запобіжний
захід показано регулярне дослідження функції печінки. Якщо порушення з боку
функціональних показників печінки зберігаються або посилюються, якщо
розвиваються скарги або симптоми, що вказують на захворювання печінки, а також
у тому випадку, коли виникають інші побічні явища (наприклад, еозинофілія,
висип і т.ін.), Вольтарен® слід відмінити. Потрібно мати на увазі,
що гепатит на фоні прийому Вольтарену® може виникнути без
продромальних явищ.
Обережність необхідна при призначенні Вольтарену®
хворим на печінкову порфірію, оскільки препарат може провокувати напади
порфірії. Оскільки простагландини відіграють важливу роль у підтримці ниркового
кровотоку, особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів із
порушеннями функції серця або нирок, пацієнтів похилого віку, хворих, що
отримують діуретичні засоби, а також хворих, у яких є значне зменшення об’єму
циркулюючої плазми будь-якої етіології, наприклад у період до і після масивних
хірургічних втручань. У цих випадках під час застосування Вольтарену®
рекомендується як запобіжний захід регулярний контроль функції нирок.
Припинення застосування препарату звичайно приводить до відновлення функції
нирок до вихідного рівня. При тривалому застосуванні Вольтарену®, як
і інших НПЗП, показаний систематичний контроль картини периферичної крові.
Вольтарен®, як і інші НПЗП, може
тимчасово інгібувати агрегацію тромбоцитів. Тому пацієнтам із порушеннями
гемостазу необхідний ретельний контроль відповідних лабораторних показників.
Враховуючи загальні медичні положення, обережність
при використанні Вольтарену® необхідна і пацієнтам похилого віку. Це
особливо актуально для людей похилого віку, які ослаблені або мають невелику
масу тіла; їм рекомендується призначати препарат у мінімальній ефективній дозі.
Застосування в періоди вагітності і
лактації
У період вагітності застосування препарату слід
розглядати як останній крок терапії та призначати Вольтарен® у
найменшій дозі. Вольтарен® не рекомендується призначати у ІІІ
триместр вагітності. За необхідності призначення препарату матері-годувальниці
слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. При вживанні
Вольтарену® було описано його проникання в грудне молоко
годувальниць, але концентрація була такою незначною, що небажаних ефектів не
відмічалося.
Вплив на здатність керувати
автомобілем і працювати з механізмами
Пацієнтам, які відчувають під час застосування
Вольтарену® запаморочення або інші неприємні відчуття з боку
центральної нервової системи, включаючи порушення зору, не слід керувати
автотранспортом або управляти механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими
засобами.
Літій, дигоксин. Вольтарен® може
підвищувати концентрації літію і дигоксину в плазмі крові.
Діуретичні засоби. Вольтарен®, як і інші
НПЗП, може зменшувати вираженість діуретичної дії. Одночасне застосування
калійзберігаючих діуретиків може призводити до підвищення рівня калію в
сироватці крові (у випадку такого поєднання лікарських засобів даний показник
слід часто контролювати).
НПЗП. Одночасне системне застосування НПЗП
може збільшувати частоту виникнення небажаних явищ.
Антикоагулянти. Хоча в клінічних дослідженнях
не було встановлено впливу Вольтарену® на дію антикоагулянтів,
існують окремі повідомлення щодо підвищення ризику кровотеч у пацієнтів, що
приймали одночасно Вольтарен® і дані препарати. Тому у випадку
такого поєднання лікарських засобів рекомендується пильне і регулярне
спостереження за хворими.
Протидіабетичні препарати. У клінічних дослідженнях
встановлено, що можливо одночасне застосування Вольтарену® і
протидіабетичних препаратів, при цьому ефективність останніх не змінюється.
Проте відомі окремі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії,
так і гіперглікемії, що зумовлювало необхідність зміни дози цукрознижувальних
препаратів під час застосування Вольтарену®.
Метотрексат. Слід дотримуватись обережності при
застосуванні НПЗП менше, ніж за 24 години до або після прийому метотрексату,
оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові
і посилюватися його токсична дія.
Циклоспорин. Вплив НПЗП на синтез
простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину.
Антибактеріальні засоби - похідні хінолону. Є
окремі повідомлення про розвиток судом у хворих, що одержували одночасно
похідні хінолону та НПЗП.
Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі
нижче 30 0С, запобігати дії вологи. Зберігати у недоступному для
дітей місці.
Препарат не слід використовувати після закінчення
терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Термін придатності – 5 років.
