ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування
препарату
ВІРОДИН
(VIRODIN)
Загальна
характеристика:
міжнародна та хімічна назви: indinavir;
[1(1S, 2R),
5(S)]-2,3,5-тридеоксо-N-(2,3-дигідро-2-гідрокси-1Н-інден-1-іл)-5-[2-[[1,1-диметил-етил)аміно]карбоніл]-4-(3-піридинілметил)-1-піперазиніл]-2-(фенілметил)-D-еритро-пептон-амід
сульфат;
основні фізико-хімічні властивості: майже білі, прозорі, тверді
желатинові капсули розміром "00”, з маркуванням "400” блакитними харчовими
чорнилами на кришці капсули і чорними харчовими чорнилами - на корпусі капсули,
капсули містять білий або майже білий гранульований порошок;
склад: 1 капсула містить індинавіру сульфату,
еквівалентно індинавіру 400 мг;
допоміжні речовини: магнію стеарат, лактоза
безводна.
Форма випуску. Капсули.
Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування.
Код АТС J05A Е02.
Фармакологічні
властивості.
Фармакодинаміка.
Протеаза
ВІЛ - це фермент, необхідний для протеолітичного розщеплення попередників вірусних
поліпротеїнів на індивідуальні функціональні протеїни, що виявляються при
ВІЛ-інфекціії. Індинавір зв'язується з активним місцем протеази і пригнічує
активність цього ферменту. Таке пригнічення перешкоджає розщепленню вірусних
поліпротеїнів, що приводить до утворення незрілих незаразних часток вірусу.
Перехресна резистентність була відмічена між індинавіром і ритонавіром. Різною
мірою перехресна резистентність спостерігалася між індинавіром і іншими
інгібіторами ВІЛ-протеази.
Фармакокінетика.
Дорослі. Індинавір швидко всмоктується після прийому
натщесерце; час досягнення пікової концентрації в плазмі (ППК) становить 0,8 ±
0,3 год. Введення індинавіру з їжею, багатою на калорії, жири і білки,
приводить до зниження ППК і Сmax. Прийом препарату з легкою їжею
майже не впливає на ППК і Сmax. Індинавір майже на 60% зв'язується з
білками плазми крові. Ідентифіковано 7 метаболітів - один глюкуронідний
кон’югат і 6 окисних метаболітів. Дослідження in vitro показали, що
цитохром Р450 3А4 (СУР3А4) є головним ферментом, що відповідає за утворення
окисних метаболітів. Індинавір швидко елімінується, час напіввиведення
становить 1,8 ± 0,4 год. Істотної кумуляції препарату після багаторазового
введення дози 800 мг кожні 8 год не спостерігалося.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках.
Печінкова недостатність: пацієнти зі слабкою або помірною печінковою
недостатністю і клінічними проявами цирозу мали ознаки зниженого метаболізму. Період
напіввиведення індинавіру зростав до 2,8 ± 0,5 год. Фармакокінетика індинавіру
не вивчалася у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю.
Ниркова недостатність: фармакокінетика індинавіру не вивчалась у пацієнтів
з тяжкою нирковою недостатністю.
Стать: фармакокінетика індинавіру не залежить від
статі людини.
Раса: фармакокінетика індинавіру не залежить від
раси людини.
Педіатрія: фармакокінетика у дітей відрізняється від
фармакокінетики у дорослих тим, що ППК і Сmax трохи вищі, а
мінімальна концентрація - значно нижча.
Показання для застосування. Віродин показаний для лікування ВІЛ-інфекції в комбінації з іншими
антиретровірусними препаратами.
Спосіб
застосування та дози. Рекомендована
доза Віродину становить 800 мг (2 капсули) кожні 8 год. Для забезпечення
оптимального всмоктування препарат слід приймати натщесерце, за 1 год до або
через 2 год після їди, запиваючи капсули водою. У разі необхідності Віродін
можна приймати з іншими рідинами, такими як знежирене молоко, сік, кава, чай,
або з легкою їжею, такою як кукурудзяні пластівці, цукор. Для підтримання
адекватного водного балансу дорослим рекомендується випивати не менше 1,5 літри
рідини протягом доби.
Лікування
при печінковій недостатності. Дозу
індинавіру необхідно знизити.
Лікування
при нефролітіазі/уролітіазі. Додатково
до адекватної гідратації пацієнтів може стати необхідною тимчасова відміна
препарату (наприклад на 1 - 3 дні) або повна відміна.
Побічна
дія. Індинавір не змінює
типу, частоти або ймовірності відомих істотних несприятливих ефектів,
пов'язаних з використанням зидовудину, диданозину або ламівудину. Клінічно
вагомі побічні ефекти, які спостерігалися при прийомі Віродину окремо або в
комбінації з іншими препаратами, включають нудоту (35,3%), головний біль
(25,2%), діарею (24,6%), астенію (24,3%), висипанння (19,1%), порушення
смакових відчуттів (19,1%), сухість шкіри (16,2%), біль у животі (14,6%),
блювання (11,0%), запаморочення (10,7%), диспепсію (10,7%), метеоризм (7,8%),
безсоння (7,4%), свербіж (7,4%), гіпестезію (7,1%), сухість у роті (6,8%),
дизурію (6,5%), печію (6,5%), парестезії (5,2%), міалгії (5,2%). Нефролітіаз,
включаючи біль з гематурією (включаючи мікроскопічну гематурію), спостерігався
майже у 10% пацієнтів, які приймали препарат під час клінічних випробувань, у порівнянні
з 2,2% у контрольній групі. Загалом ці явища не асоціювалися з дисфункцією
нирок і купірувалися за допомогою адекватної гідратації і тимчасової відміни
препарату (на 1 - 3 доби).
Показники
лабораторних тестів.
Відхилення
лабораторних показників можуть спостерігатись у менш ніж 10% пацієнтів, які
приймають індинавір окремо або в комбінації з іншими препаратами та можуть
включати підвищення рівнів MCV, ALT, AST, непрямого білірубіну, загального
білірубіну в сироватці; зниження числа нейтрофілів, гематурію, протеїнурію,
кристалурію. Ізольована асимптоматична гіпербілірубінемія (загальний білірубін
> 2,5 мг/дл (43 мкмоль/л), про яку повідомлялося головним чином як про
"підвищений непрямий білірубін” і яка рідко асоціюється з підвищенням рівнів ALT,
AST і лужної фосфатази, відмічалася у 14% пацієнтів, які лікувалися індинавіром
окремо або в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами. Більшість
пацієнтів продовжили лікування індинавіром без зниження дози, і рівні
білірубіну поступово знизились до початкового рівня. Гіпербілірубінемія
найчастіше спостерігається при прийомі доз, які перевищують 2,4 г/день.
Під
час прийому інгібіторів протеази можливі такі побічні ефекти, як
гіпертригліцеридемія, гіперхолестеринемія, розвиток резистентності до інсуліну
та гіперглікемія.
Можливі
також такі побічні ефекти:
з
боку шлунково-кишкового
тракту: порушення функції печінки; гепатит, включаючи поодинокі випадки
печінкової недостатності; панкреатит, метеоризм;
з
боку ендокринної системи:
розвиток цукрового діабету, гіперглікемія, декомпенсація існуючого цукрового
діабету;
з
боку системи крові: підвищення
кровотечі у хворих на гемофілію, гостра гемолітична анемія;
реакції
гіперчутливості:
анафілактичний шок;
з
боку скелетно-м'язової системи:
підвищена КФК, міалгії, міозит і рабдоміоліз (рідко);
шкірні
реакції: висипання,
включаючи поліформну еритему та синдром Стівенса-Джонсона, гіперпігментація,
алопеція, кропив’янка, пароніхія;
з боку нервової системи: оральна парестезія.
Протипоказання. Віродін протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю
до індинавіру або інших складових препарату.
Передозування.
Симптоми: нефролітіаз/уролітіаз, гематурія,
шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, діарея).
Лікування: специфічного антидоту немає; рекомендовані
загальні заходи невідкладної допомоги.
Досі
не встановлено, чи виводиться індинавір при гемодіалізі або перитонеальному
діалізі.
Особливості
застосування.
Вагітність.
Адекватні
і добре контрольовані дослідження у вагітних не проводились. Під час вагітності
індинавір слід використовувати тільки тоді, коли його потенційна користь
перевищує можливий ризик для плоду.
Лактація.
Хоча невідомо, чи екскретується індинавір з грудним молоком, існує
ймовірність прояву побічних ефектів індинавіру у немовлят. Рекомендація полягає
в тому, щоб ВІЛ-інфіковані матері не годували своїх немовлят грудним молоком,
аби уникнути постнатальної передачі ВІЛ. Як варіант матері повинні припинити
годування груддю, якщо вони приймають індинавір.
Педіатрія.
Оптимальна схема дозування індинавіру для дітей поки не встановлена.
Лікарі, які призначають індинавір дітям, повинні пам'ятати про обмеженість
даних для цієї категорії хворих і про підвищений ризик розвитку нефролітіазу.
Геріатрія.
Досі
не відмічено будь-яких обмежень щодо використання препарату геріатричними
пацієнтами.
Взаємодія
з іншими лікарськими засобами. Під час терапії Віродином не можна одночасно приймати рифампіцин,
препарати звіробою, ловастатин, симвастатин. Існує ризик розвитку міопатії,
включаючи рабдоміоліз, тому з обережністю призначають Віродин одночасно з
інгібіторами редуктази HMG-Co, які метаболізуються системою цитохрому СУР3А4
(наприклад аторвастатин, церивастатин).
Препарати,
що потребують корекцію дози.
Делавірдин: делавірдин пригнічує метаболізм індинавіру;
одночасне застосування призводить до підвищення рівнів ППК індинавіру на 40%,
необхідно зниження дози Віродину.
Ефавіренц: рекомендовано збільшення дози індинавіру.
Ітраконазол,
кетоконазол: ітраконазол і
кетоконазол підвищують концентрацію індинавіру в плазмі крові, рекомендовано
зниження дози індинавіру.
Рифабутин: рекомендовано зниження дози рифабутину і
збільшення дози індинавіру.
Препарати,
що не потребують корекції дози.
Метадон,
зидовудин, ламівудин, ставудин, гормональні контрацептиви, які містять
норетиндрон і етинілестрадіол, триметоприм/сульфаметоксазол, флуконазол,
ізоніазид, кларитроміцин.
Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей та
сухому місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 2 роки.
